Електрокардіостимулятори та ресинхронізаційні штучні водії ритму серця

Однокамерні кардіостимулятори:

Двокамерні кардіостимулятори:

Електрокардіостимулятор, штучний водій ритму серця (ШВРС, Pacemaker) — невеликий медичний прилад, що імплантується в область серця; він здатний генерувати електричні імпульси для скорочення серцевого м'яза та регулювання серцебиття.

Основною задачею електрокардіостимулятора є підтримання правильного серцевого ритму.

Сучасні ШВРС:

• дозволяють підбирати оптимальні режими кардіостимуляції для пацієнтів в залежності від порушень;
• стимулювати, коли це необхідно (наприклад, під час паузи, уповільнення серцебиття, неможливості серця підлаштовуватись під фізичні навантаження);
• уникати непотрібної стимуляції, коли свій власний ритм приходить у норму.

Є однокамерні, двокамерні та трикамерні електрокардіостимулятори.

Що це означає?

Кожен стимулятор складається з маленького складного приладу та електродів.

Корпус девайсу виготовлений з титанового сплаву та його розміри не більше сірникового коробка, всередині  розміщені електронні мікросхеми та батарея.

Електроди імплантуються у камери серця — передсердя чи шлуночки. Кількість електродів визначає  однокамерний, двокамерний чи трикамерний пристрій.

Після обстежень та виявлених порушень лікар вирішує який саме пристрій потрібен тому чи іншому пацієнту.

Деякі прилади поєднують кардіостимулятор і дефібрилятор в одному імплантованому пристрої. Процедура імплантації електрокардіостимулятора у більшості випадків проводиться під місцевою анестезією та рентгенологічним контролем у спеціально обладнаній операційній.

Операція може тривати від 30 хв до 2 год:

• спочатку робиться невеликий розріз 4-5 см в районі підключичної області та хірург готує "ложе", де буде встановлено прилад → далі через пункцію підключичної вени або  "vena cephalica" всередину серця, через інтродьюсери, заводять тонкі електроди, діаметром близько 2-2,5 мм → електрод фіксується у серці за допомогою маленької спіральки довжиною 1,8 мм, що знаходиться на кінці електроду та викручується лікарем, коли оптимальна позиція буде вибрана → коли всі параметри перевірені та електроди надійно закріплені, інші кінці під'єднують до конекторів стимулятора та фіксують → cам стимулятор закріплюють у раніше підготоване "ложе", а розріз зашивають пластичним швом → на місце імплантації накладають стерильну пов’язку.

• у перші дні після операції слід уникати активних та різких рухів зі сторони імплатнованого кардіостимулятора, щоб не спровокувати дислокацію електродів.

Перед випискою лікар перевірить роботу ШВРС, визначить пороги стимуляції, опір електродів та запрограмує прилад згідно з рекомендаціями, тими порушеннями які потребували втручання та подальшою оптимальною роботою батареї. При виписці пацієнту надається паспорт кардіостимулятора, де вказується який прилад було імплантовано та якого виробника.

Лікар назначить дату наступного візиту, під час якого програматором буде перевірено роботу ШВРС. У подальшому перевірку проходять раз на пів року.  

Показаннями до імплантації однокамерного електрокардіостимулятора є:

• дисфункція синусового вузла;
• фібріляція передсердь.  
  

Як і традиційні електрокардіостимулятори, ресинхронізаційні ШВРС мають електроди, які імплантуються в нижню праву камеру серця — правий шлуночок та в верхню праву камеру серця — праве передсердя. Проте, на відміну від традиційних кардіостимуляторів, РШВРС мають додатковий, третій, електрод, який розташовується в лівих відділах серця і дозволяє компенсувати запізнення їх скорочення. Це дозволяє синхронізувати роботу камер серця та досягти ефективного викиду крові в основні судини.

Перед процедурою імплантації лікар-анестезіолог пропонує фармакологічний препарат, який дозволить зменшити тривожність та больові відчуття, проте пацієнт буде знаходитись в свідомості і буде в змозі чути та навіть розмовляти з медичним персоналом.

Процедура імплантації, зазвичай, включає такі етапи:

• лікар виконає місцеве знеболення підключичної ділянки;
• виконується розріз шкіри 3-5 см в довжину та виявляється необхідна венозна судина;
• через мініатюрний прокол в венозній судині в порожнину серця заводять необхідні електроди;
• лікар виконає тестування електроду, щоб впевнитись, що це місце є найкращим для стимуляції серця пацієнта;
• при завершенні процедури імплантації пацієнт можете відчути тиск у місці імплантації — лікарю необхідно сформувати під шкірою кишеню, де буде знаходитись прилад;
• потім він приєднує імплантовані електроди до приладу, вкладє прилад у сформовану кишеню та зашиває виконаного хірургічного розрізу.

З моменту імплантації РШВРС відстежує, координує та підтримує роботу серця. Обмеженням у роботі та фізичному навантаженні буде виключно самопочуття. З імплантованими приладами можна користуватися будь-якими побутовими електричними приладами та мобільним телефоном. У разі необхідності проведення магнітно-резонансної томографії (МРТ) або при роботі із специфічним обладнанням (радіо-локатори, промислові генератори, металопереробні цехи) необхідно звернутись за додатковою інформацією до лікаря.